МАНГАЛЬНИЙ СЕЗОН: безпека відпочинку гостей

У теплу пору року гості заміських закладів залюбки вечеряють на повітрі, насолоджуючись смаком мангальних страв. Їх готують як кухарі ресторанів, так і самі відпочивальники, взявши в оренду спеціальне приладдя. Щоб використання відкритого вогню не спричинило небажаних наслідків, слід дотримуватися правил безпеки поводження з вогнем

Порушення вимог пожежної безпеки під час користування відкритим вогнем становить підвищену небезпеку. Перебуваючи на відпочинку, громадяни здебільшого не зосереджують увагу на дотриманні правил пожежної безпеки. Тому керівництву й обслуговуючому персоналу ресторанів, готелів, мотелів, кемпінгів і баз відпочинку необхідно передбачити всі умови протипожежної безпеки своїх гостей.

Здебільшого заклади відпочинку розміщують у лісових масивах, на території паркових насаджень і в інших екосистемах. Тому, у випадку пожежі, крім прямих майнових збитків і людських жертв можливе нанесення значної шкоди живій природі.

Не слід забувати, що згідно зі ст. 77 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення вимог пожежної безпеки в лісах тягне за собою накладення штрафу на громадян від п’яти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від п’ятнадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Знищення або пошкодження лісу внаслідок необережного поводження з вогнем, а також порушення вимог пожежної безпеки в лісах, що призвело до виникнення лісової пожежі або поширення її на значній площі, загрожує накладенням штрафу на громадян від п’ятнадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від тридцяти п’яти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Окрім штрафу, порушнику доведеться нести відповідальність за заподіяну шкоду.

В Україні діють Правила пожежної безпеки, що перешкоджають розведенню вогню в лісах і паркових зонах, а також користуванню спеціальними пристроями для приготування їжі на свіжому повітрі протягом пожежонебезпечного періоду, який може бути визначений в різних регіонах по-різному, залежно від погодно-кліматичних умов і загальної пожежної обстановки. В період особливого режиму забороняється розводити багаття, використовувати мангали, печі відкритого типу не тільки в зонах відпочинку, а й у дворах приватних або заміських будинків.

Отже, щоб уникнути неприємних надзвичайних ситуацій, слід дотримуватись низки правил.

Територія навколо закладів, розміщених у лісових масивах, повинна утримуватися так, щоб виключити можливість перекидання пожеж на будинки та споруди, а в разі виникнення пожежі — поширення вогню на лісові масиви. Для цього слід влаштовувати захисні протипожежні смуги, прибирати суху рослинність, вітролом.

На території забороняється влаштовувати звалища горючих відходів.

Протипожежні відстані забороняється зменшувати, захаращувати, використовувати для складування матеріалів, устаткування, стоянок транспорту.

Повинно бути забезпечене освітлення зовнішніх пожежних драбин, протипожежного обладнання, входів до будинків і споруд.

Автомобільні дороги, проїзди та проходи до будівель, споруд, пожежних вододжерел, підступи до зовнішніх стаціонарних пожежних драбин, пожежного інвентарю, обладнання та засобів пожежогасіння повинні бути завжди вільними, утримуватися справними.

На території об’єкта площею понад 3 га на в’їздах (виїздах) повинні бути встановлені схеми території, в яких слід вказувати розміщення будівель, водойм, гідрантів, під’їздів пожежних автомобілів до них.

Територія закладу відпочинку, а також будинки, споруди, повинні бути забезпечені відповідними знаками безпеки. Їхня кількість, а також місця встановлення повинні відповідати ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір».

Персонал закладу повинен бути проінструктований на випадок дій під час пожежі. Знати, де знаходяться засоби пожежогасіння, як ними користуватись, за яким телефоном дзвонити до служби надзвичайних ситуацій, та що повідомити.

Розведення відкритого вогню

Якщо для приготування страв на повітрі необхідно розвести багаття або встановити інше приладдя з використанням відкритого вогню слід дотримуватись безпечних відстаней. Так, від джерела відкритого вогню до будівель і споруд повинно залишатись не менше 30 м, до стоянок автотранспорту — 25 м, 50 м — до хвойного та 25 м — до листяного лісового масиву.

В окремих випадках дозволяється зменшувати ці відстані до 5 м за умови наявності спеціально обладнаного вогнища та відгородження місця застосування відкритого вогню негорючими конструкціями на максимальну висоту можливого полум’я. Це ж стосується і місць розташування мангалів чи іншого приладдя для приготування їжі на відкритому вогні. Звичайно, частіше для приготування страв використовують сучасні та безпечніші пристрої – мангали. Проте не зайвим буде знати і про вимоги до розведення багаття.

Місця для розведення багать треба утримувати очищеними до верхнього шару ґрунту, облямовувати смугою очищеного ґрунту не менше 2,5 м завширшки. Існує декілька видів багать. Конструкцію багаття обирають залежно від того, що потрібно в цей момент – приготувати їжу, обігрітися, висушити одяг. Найпоширеніші з них:

  1. «Шалаш» — конусоподібне багаття, яке розкладають з метою приготування їжі у невеликій кількості посуду та освітлення табірного майданчика. Високе яскраве полум’я не забезпечує широкої зони нагріву, дає мало деревного вугілля, вимагає постійного додавання сушняку.
  2. «Колодязь» — вид жаркого вогнища, яке розпалюють із складених рядами коротких колод середнього розміру. Воно повільно згорає, утворюючи багато вугілля та забезпечуючи високу температуру. Таке багаття найкраще використовувати для приготування їжі.
  3. «Зіркове» багаття свою назву отримало за зовнішній вигляд укладеного у вигляді променів палива, що розходяться від центру багаття. Для нього підходять товсті поліна, оскільки вони дають багато тепла і довго горять, а коли обгорять, їх посувають до центру. Таке вогнище можна використовувати для обігріву, нічного освітлення та підігрівання їжі.
  4. «Полінезійське» чи приховане багаття, невидиме здалеку, дає багато жару та попелу. Для нього риють яму глибиною 40–50 см, а вздовж її стінок щільно розставляють поліна. Вогонь розводять на дні ями. Цей тип вогнища служить для приготування їжі під час дощу. Багаття абсолютно не видне на відстані, а у випадку його облаштування під природним або штучним укриттям, багаття стає невидимим навіть з повітря.

Наскільки вогнище виконає поставлене перед ним завдання, залежить від того які дрова використовувати. Головне, що потрібно від вогнища — здатність зігріти та приготувати їжу, при цьому не ховаючись від густого диму. Для цієї мети краще застосовувати сухі гілки дубу, берези і вільхи, які горять рівно і майже без диму. Розпалювати вогонь краще застосовуючи сухий хмиз та хвойні породи деревини, які швидко загоряються. Не слід класти відразу занадто багато дров – велике полум’я не гріє, а обпалює, і стежити за ним складніше. Бажано не зловживати допоміжними рідинами для розпалювання. Надмірне їхнє використання може викликати різкий спалах вогню, і як наслідок, опіки в людини, яка занадто близько знаходиться від полум’я. Якщо немає нагальної потреби, краще взагалі відмовитися від їхнього застосування.

Безпека під час використання переносного мангала

Зона навколо мангала приблизно на 10 м повинна бути очищена від сміття, в’юнких рослин, звисаючих гілок та сухої рослинності. Поблизу джерела відкритого вогню не повинно бути легкозаймистих рідин і матеріалів.

Для встановлення мангалу повинне бути підготовлене спеціальне рівне місце. Бажано ставити мангал на бетонне або асфальтове покриття. Заборонено його встановлювати на рослинність. Закрити траву можна плиткою або цеглою. Поруч із місцем, де планується встановлення мангала, необхідно помістити вогнегасник або ємність із водою, як мінімум на 10 л. У безвітряну погоду висота вогню не повинна підніматися вище 0,5 м. Під час вітру від 10 м/с розведення багаття та використання будь-яких типів мангалів заборонено.

Заборонено встановлювати обладнання для приготування їжі на вогні під звисаючими гілками дерев, легкозаймистим накриттям. (На пам’яті пожежа в Одеському ресторані «Хуторок», який був розташований на пляжі «Ланжерон», коли зайнявся очеретовий навіс над мангалом, що призвело до пожежі та повного знищення закладу). Крім того, в список заборон входить використання старих, які мають наскрізні прогари мангалів. Ігнорування цих правил може кваліфікуватись як адміністративне правопорушення.

Якщо заклад має стаціонарний мангал, готувати страви на такому мангалі можна тільки в окремих спорудах, які розташовані недалеко від самого закладу відпочинку. Таке приміщення повинно мати димар, а місце для встановлення жаровні рівну, забетоновану поверхню. Її товщина може варіюватися від 100–150 мм. Повинен бути також спеціальний контейнер із листового заліза для гасіння вугілля, а також у безпосередній близькості слід тримати вогнегасник або бочку з водою.

Вимоги пожежної безпеки після приготування їжі

Після закінчення приготування їжі, обов’язково необхідно залити вугілля водою, засипати землею чи піском, навіть якщо вам здається, що воно остаточно згасло. Влітку зазвичай попіл може вистигати до 2 діб. Мангал можна закрити кришкою чи металевим листом. Використане і остигле вугілля можна викидати в спеціальну залізну ємність. За необхідності утилізувати вугілля до його охолодження слід таким чином: витягнути його за допомогою щипців і помістити в ємність із водою. Використане вугілля дозволяється закопувати в пісок або землю.

У всіх випадках забороняється залишати без догляду джерела відкритого вогню, а також викидати незагашене вугілля.

Керівник закладу відпочинку своїм розпорядчим документом визначає спеціальні місця для куріння, які необхідно позначити відповідними знаками або написами і облаштувати урнами або попільницями з негорючих матеріалів.

Засоби протипожежного захисту

Заклади відпочинку повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом (гаками, ломами, сокирами тощо), які можна використовуються для ліквідації пожежі у її початковій стадії розвитку. Засоби пожежогасіння повинні знаходитись у безпосередній близькості від можливого місця виникнення вогню, щоб за необхідності персонал або гості закладу могли ними скористатись.

Місця встановлення вогнегасників повинні бути легкодоступними та помітними, при цьому необхідно забезпечити захист вогнегасників від попадання прямих сонячних променів і безпосередньої дії опалювальних і нагрівальних приладів.

Кількість і тип вогнегасників, інших засобів пожежогасіння підбирається індивідуально для кожного закладу залежно від його площі та специфіки відповідно до Правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників, які затверджені наказом МВС України 15 січня 2018 р. № 25.

Як підказує досвід, зараз найпоширеніші та найпрактичніші — порошкові вогнегасники. Вони можуть застосовуватись для гасіння загорянь твердих речовин, рідин, газів і електрообладнання під напругою до 1000 В. Користуватись таким вогнегасниками неважко. Для приведення порошкового вогнегасника в дію слід:

  • зірвати пломбу та висмикнути чеку із запірно-пускового механізму;
  • піднести вогнегасник на відстань 3–4 м до осередку пожежі та направити сопло шланга вогнегасника на осередок горіння;
  • натиснути на важіль запірно-пускового механізму;
  • рухами зліва направо або як зручніше подати струмінь порошку на осередок горіння.

Співробітник, який відповідальний за дотримання пожежної безпеки закладу, зобов’язаний стежити за утриманням первинних засобів пожежогасіння в робочому стані, проводити їхній своєчасний огляд і технічне обслуговування.

Якщо територія закладу 200 м² або більше, необхідно встановити пожежні щити (з розрахунку один щит на 5000 м² площі, яку захищають). До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщують на пожежному щиті, входять: вогнегасники — 3 шт., ящик з піском — 1 шт., протипожежне покривало — 1 шт., багор або лом та гак — 2 шт., лопати — 2 шт., сокири — 2 шт.

В закладах, які розташовані в місцях віддалених від пожежних підрозділів або розташованих у важкодоступних районах, повинні бути переносна або причіпна пожежна мотопомпа з необхідним набором пожежно-технічного озброєння та запас води для пожежогасіння.

Захист від блискавки

Причиною пожежі в лісі може стати блискавка. Не слід нехтувати обладнанням закладів відпочинку блискавкозахистом. Прямий удар блискавки — найнебезпечніший вид впливу на будівлі та споруди, він може викликати пошкодження ізоляції, аварії в електроустановках, нещасні випадки з людьми. Для того, щоб убезпечити споруди від дії блискавок, проводиться комплекс захисних заходів, у основі яких лежить встановлення громовідводу — пристрою, що сприймає блискавку і відводить її струм у землю. Він складається з несучої частини або опори, блискавкоприймача, струмовідводу і заземлювача. Найпоширеніші типи громовідводів — стрижневий і тросовий.

Про захист свого закладу від блискавок слід подбати заздалегідь, до настання сезону гроз. Проводити роботи з блискавкозахисту повинні спеціалізовані організації, які мають ліцензію на цей вид робіт.