«ВІРУСНА КРИЗА»: нові можливості українського туризму

Туристична галузь міцно пов’язана з індустрією гостинності саме тими, хто для туроператорів є клієнтами, а для готелярів — гостями. Заходи, які були вжиті внаслідок пандемії, спричинили болючі наслідки для нашого бізнесу. Однак, ця важка ситуація все ж таки закінчиться і вже зараз треба розуміти, що робити далі

Реалії нашого часу такі, що кризова хвиля вірусу COVID-19, немов цунамі, найболючіше вдарила насамперед по туризму і ще кілька років даватиметься взнаки учасникам цього ринку. Треба визнати, що як і в будь-який кризовий період, з рухом туристів по світу відбудуться суттєві зміни (згадайте останні кризи 2008–2009 рр. і 2014–2015 рр.). У найближчі роки потоки туристів у рази зменшаться і географічно переорієнтуються. Зовнішній туризм суттєво зменшиться і потребуватиме довшого часу на відновлення. З іншого боку, не швидко, але невпинно зростатиме попит на внутрішній туристичний продукт, хоча окремі його сегменти «просядуть», натомість інші будуть більше затребувані. І в цьому є як переваги, так і недоліки.

Проблеми туристичної галузі в 2014–2015 роках вперше за роки незалежності України дали надзвичайно сильний поштовх розвитку внутрішнього туризму: суттєво зріс попит на вітчизняний туристичний продукт. Сьогоднішня криза знову повертає нас у подібну ситуацію. Чи готові в Україні до таких змін зараз? І так, і ні. Чому? Тому що ми досі так і не привели до ладу нашу туристичну інфраструктуру, хоча попит на неї зріс суттєво.

Натомість вже 2019 року ми зіткнулися з ситуацією, коли ціни зросли, але інфраструктура і її якість піднялися тільки в окремих регіонах-лідерах туризму: Києві, Львові, Одесі, частково ще у деяких містах і окремих дестинаціях Карпатського регіону. Як наслідок, з появою бюджетних авіаперевезень і безвізу туристичні потоки знову спрямувались із України за кордон. Додайте до цього «недружність» до туризму «Укрзалізниці» та інші негативні явища. Подорожувати за межі України останнього року було за ту ж ціну або навіть дешевше при якіснішій інфраструктурі, аніж всередині країни.

Але кожна криза несе у собі не тільки загрози, а й можливості. В туризмі вона зачепить всіх: і туристів, і туристичних операторів та агентів, і заклади розміщення та харчування, і інших надавачів послуг, і самі туристичні об’єкти. Тому треба адаптуватися до нових реалій життя. Всім і швидко.

Нинішня ситуація підштовхує нас до досвіду розвинутих країн, де в останні роки трендовими напрямами є туристичні продукти, пов’язані з природою і здоров’ям: екологічний, пригодницький, активний, сільський туризм. Крім того, туризм все більше стає орієнтованим на покоління т. зв. міленіалів, у яких запит на ці продукти зростає. Ще одним із трендів стають мікровакації — короткі подорожі недалеко від дому. Туристи — це переважно мешканці міст, а тому логічним є пошук для туризму саме природних територій. Ну і не забуваймо, що після цієї кризи більшість українців збідніють, а отже шукатимуть бюджетних варіантів відпочинку.

Якщо попит зростатиме, то якою є пропозиція? Насамперед місцями для проведення недорогого відпочинку є «організовані» природні території (національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки). В Україні їх понад сімдесят у всіх регіонах. І для них це також виклик, оскільки інфраструктура цих територій і управління загалом навіть близько не дотягують до європейських. Дуже важливо зараз налагодити ефективну співпрацю між Державним агентством розвитку туризму і Департаментом екомережі та природно-заповідного фонду Міністерства енергетики та захисту довкілля, оскільки природним дестинаціям потрібна швидка допомога у вигляді створення інфраструктури, реальних цікавих туристичних продуктів, їхньої промоції та формування позитивного іміджу. Те саме стосується співпраці Державного агентства розвитку туризму з Державним агентством лісових ресурсів України. Нарешті ми повинні перестати дивитися на ліс тільки через кубічні метри деревини. В Україні зараз близько 400 лісових господарств — це величезний ресурс для туризму, який поки належно не використовується. Йдеться не про заміну лісової галузі туризмом, а про баланс у використанні лісових ресурсів. Добрий приклад використання лісів у туризмі маємо у сусідній Польщі.

Ще одне цікаве місце для відпочинку — сільські території. Частина з них завдяки децентралізації вже шукає себе в туризмі і створює умови для прийому туристів у різних регіонах України. В кожному регіоні країни вже є малий бізнес, який задіяний у згаданих сегментах туризму: від готелів і сільських садиб, до місцевих гідів активного й екологічного туризму, пунктів прокату каяків чи велосипедів.

Туризм сучасного світу — це туризм дестинацій, територій із цікавими туристичними об’єктами-«магнітами» заради яких їдуть туристи, з якісною інфраструктурою, яка цих туристів приймає та обслуговує на рівні не один раз заробити грошей, а так, щоб турист повертався і радив друзям. Туризм тепер, особливо тепер (!), це не «кожен сам за себе», а спільна гра: об’єднання і розвиток дестинацій, співпраця і підтримка один одного не лише у часи кризи — власне, це той шлях, яким варто йти для стабільності під час цієї чи наступних криз. В Україні вже є приклади успішного розвитку таких дестинацій поза великими містами. Наприклад, село Городське на Житомирщині, малі містечка Теребовля і Бучач на Тернопільщині, Лиманська громада на Донеччині і багато інших, де, завдяки об’єднанню активних учасників ринку — представників готельної, ресторанної інфраструктури, розвиваються туристичні продукти і території.

Від редактора

Час диктує свої умови. Поодинці долати кризові наслідки не завжди простіше. Координація дій, грамотно сформовані пакетні пропозиції потребують певних зусиль. Але вони також дають синергію в просуванні цих продуктів, знижують витрати. В умовах, що склалися, домовлятися з владою на місцях і з представниками інших видів бізнесу, які мають значні збитки за кілька місяців вимушеного простою, буде простіше. Проте втрачені можливості відгукнуться довгим і болючим поверненням на докарантинні позиції.

Саме тому для швидшого виходу з кризи туристичним фірмам і готелярам можна порадити вже зараз:

  • налагоджувати співпрацю з уже існуючими організаторами еко- та пригодницьких турів;
  • формувати туристичні продукти, пов’язані з природою, селом, малими містечками, маловідомими місцями немасового туризму (навіть готелям великих міст доречно показати своїм гостям заміське життя);
  • налагоджувати співпрацю з територіями природно-заповідного та лісового фонду;
  • розвивати туристичні продукти на основі потенціалу місцевих громад і локальних малих виробників туристичних послуг (готелів, садиб, місцевих гідів, прокатних послуг тощо);
  • орієнтуватися на індивідуальних туристів і невеликі групи;
  • посилити у туристичних програмах пізнавальну складову про місцеву природну і культурну спадщину;
  • у туристичних програмах робити акцент на здоровий спосіб життя.

Відкритим залишається головне запитання до України туристичної: чи використаємо ми шанс для розвитку вітчизняного туризму, зуміємо вийти оновленими із сьогоднішньої ситуації чи втратимо ці можливості? Все залежить лише від нас самих…